Головна | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід | RSSЧетвер, 24.08.2017, 04:54

...
Вітаємо Вас, на нашому сайті!
Меню сайту
Пошук

Про насильство

Поради батькам про насильство в сім’ї.

Що ми зазвичай розуміємо під насильством?

Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо насильством.

Нам складно припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо жертвами.

Виявляється, насильство – це ще й:

· Погроза нанесення собі або іншому тілесних ушкоджень;

· Невиразні погрози, як-от: «ти в мене дограєшся!»;

· Погрози піти, забрати дітей, не давати грошей подати на розлучення, розповісти про щось;

· Заподіяння шкоди домашнім тваринам ( щоб помститися партнеру);

· Ламання та знищення особистих речей;

· Використання брутальних слів, лайка;

· Принижування, ображання, постійне підкреслювання недоліків;

· Контролювання, обмеження в спілкуванні, стеження;

· Заборона лягати спати, або насильне позбавлення сну;

· Звинувачування у всіх проблемах;

· Крити кування думок, почуттів, дій;

· Поводження із ним/нею як із прислугою;

· Ігнорування.

Насильством щодо дітей слід вважати:

· Нехтування дитиною;

· Нехтування обов’язків стосовно дитини;

· Відсутність в сім’ї доброзичливої атмосфери;

· Недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою;

· Втягування дитини в з’ясування стосунків між батьками та використання її з метою шантажу;

· Недостатнє задоволення дитини в їжі,одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки матеріально спроможні зробити це;

· Використання алкоголю до втрати самоконтролю над дітьми;

· Нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.

Не складно помітити, що все це не рідкість у наших сім’ях. Ми не розглядаємо це як щось особливе. Так поводилися наші батьки, батьки їхніх батьків. Така поведінка стала для нас звичною. І часто ми просто не замислюємось над тим, як це може вплинути на нас самих і наших дітей.

Коли виникає конфлікт, дорослі часто так захоплюються ним, що думають тільки про те, як відстояти свою позицію. Їм однаково, що відбувається в навколишньому світі. Діти, безумовно, не можуть бути сторонніми спостерігачами.

Чи знаєте Ви, що:

· Діти бачать, чують та пам’ятають більше ніж думають дорослі. Нам здається, що дитина в цю хвилину не бере участі в конфлікті (захоплена грою,дивиться телевізор, перебуває в іншій кімнаті). Але насправді діти завжди знають коли батьки сваряться.

· Діти різного віку по-різному реагують, але на всіх дітей, навіть на немовлят, впливає домашнє насильство.

Будь-яке домашнє насильство, не залежно від того спрямоване воно безпосередньо на дитину чи іншого члена сім’ї, травмує дитину!

Як діти реагують на насильство в сім’ї:

v                     Діти зазнають почуття провини, сорому і страху, так, ніби вони відповідальні в насильстві, яке їм доводиться спостерігати.

v                     Діти відчувають сум.

v                     Діти відчувають гнів, тому що вони не спроможні змінити те, що відбувається в сім’ї.

Як ці переживання відбиваються на поведінці дітей?

Вони можуть:

v                     Реагувати надто агресивно;

v                     Не визнавати авторитетів;

v                     Бути пасивними чи пригніченими;

v                     Мати вигляд заляканих;

v                     Скаржитися на головний біль, постійне відчуття втоми, сонливість тощо.

Пам’ятайте!

В сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як впоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.

Які уроки може отримати дитина, що стикається з домашнім насильством?

Діти, що були свідками насильства в сім’ї, засвоюють:

1.                      Насильство – це засіб розв’язання конфліктів або отримання бажаного. Цю навичку вони переносять спочатку в дитячий садок і школу, потім у дружні і близькі стосунки, а потім у свою сім’ю та своїх дітей.

2.                      Негативні форми поведінки в суспільстві найвпливовіші. Діти переконуються, що тиск та агресія призводять до бажаного результату, і не шукають інших способів взаємодії з іншими людьми. Вони не знають про те, що можна домогтися бажаного, не обмежуючи прав іншого.

3.                      Довіряти людям, особливо дорослим – небезпечно. У своїх сім’ях діти не мають прикладу позитивних стосунків. Тому їм складно встановити близькі стосунки з іншими людьми. Вони не спроможні розуміти почуття інших людей.

4.                      Свої почуття й потреби не можна виявляти відкрито. Дитина не може виявити свої справжні стосунки в сім’ї, тому що до неї просто нікому немає діла, або за цим настане покарання. Врешті-решт вона втрачає цю навичку – виявляти свої справжні почуття.

Дієві негативні почуття – вони привертають увагу, піднімають авторитет – тому тільки їх і варто проявляти.

В результаті дитина:

· Або приховує свої почуття в сім’ї, знаходячи їм вихід на вулиці, в школі;

· Або керується принципом – мовчи, терпи і принижуйся.

У сім’ях, де в стосунках з дітьми переважають контролювання, нехтування дитячими проблемами, тиск приниження один до одного, дитина може вирости агресивною або забитою, такою, яка не вміє постояти за себе. Тому ми повинні частіше думати про те, кого ми хочемо виховати. Ми весь час маємо пам’ятати, що дитина – це наше дзеркало.

Коли дитина стала свідком проявів насильства в сім’ї

1.                      Допоможіть дитині поділитися своїми почуттями з кимось із дорослих. Дуже важливо, щоб це була людина, якій дитина довіряє. Якщо дитині буде з ким поговорити, її страхи та почуття самотності зменшаться. Слід обов’язково вислухати дитину до кінця, не перебиваючи та не оцінюючи її. Необхідно дати їй можливість просто висловити те, що накопилося в душі. Дуже важливо, щоб дитина зрозуміла, що розповідь про болісні почуття полегшує біль.

2.                      Обговоріть з дитиною ситуацію, що склалася, її причини, можливі наслідки.

3.                      Іноді діти вважають себе винними втому, що сталося між батьками. Допоможіть дитині зрозуміти: в тому, наприклад, що батьки сваряться, немає її провини.

4.                      Якщо ви відчуваєте, що не в змозі допомогти дитині, зверніться до сімейного психолога.

Пам’ятайте!

По-справжньому допомогти дитині ви зможете тоді, коли допоможете собі.

Припинити домашнє насильство можна, навчившись поважати іншу думку, інші індивідуальні особливості, інший стиль поведінки.

Це тільки деякі поради. Спробуйте скористатися ними або знаходьте свої. Не впадайте в розпач, коли щось не виходить. З часом у вас буде виходити краще і краще. Все у ваших руках. Від вас залежить, чи залишиться все як було, чи зміниться на краще.

ВИДИ НАСИЛЬСТВА В СІМ’Ї

У Законі України «Про попередження насильства в сім’ї» виділено такі види насильства в сім’ї як фізичне, економічне, психологічне та сексуальне.

Насильство в сiм’ї — будь-якi умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по вiдношенню до iншого члена сiм’ї, якщо цi дії порушують конституцiйнi права i свободи члена сiм’ї як людини та громадянина i наносять йому моральну шкоду, шкоду його фiзичному чи психiчному здоров’ю[1].

 

ФІЗИЧНЕ НАСИЛЬСТВО В СІМ'Ї

Фізичне насильство в сім'ї – умисне нанесення одним членом сiм’ї iншому члену сiм’ї побоїв, тiлесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смертi постраждалого, порушення фiзичного чи психiчного здоров’я, нанесення шкоди його честi i гiдностi[2].

-   Згідно з даними правозахисників, фізичне та психологічне насильство є найбільш розповсюдженими видами насильства, на які припадає 95 % випадків[3].

-   В Україні на даний момент найбільшою мірою ідентифікується з боку МВС фізичне насилля. Більше половини випадків (28288 з 55727), поставлених на профілактичний облік протягом 8 місяців 2010 року, стосуються саме фізичного насилля[4].

-    Відповідно до даних МВС, у 2009 та 2010 роках кількість зареєстрованих випадків вчинення насильства в сім’ї суттєво зросла.

- Згідно із результатами опитування громадської думки2009 р.[5], 21%українців стикалися з фізичним насильством (побиття, а також замикання, зв’язування, примушення стояти в нерухомому положенні).

 

ПСИХОЛОГІЧНЕ НАСИЛЬСТВО В СІМ'Ї

Психологiчне насильство в сiм’ї — насильство, пов’язане з дiєю одного члена сiм’ї на психiку iншого члена сiм’ї шляхом словесних образ або погроз, переслiдування, залякування, якими навмисно спричиняється емоцiйна невпевненiсть, нездатнiсть захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психiчному здоров’ю[6].

-               Близько половини випадків стосовно осіб, поставлених на профілактичний облік МВС за 8 місяців 2010 року (25649 з 55727), стосуються психологічного насильства в сiм’ї[7].

-               Згідно із результатами опитування громадської думки2009 р.[8], 35%українців стикалися з психологічнимнасильством (найчастіше це постійне приниження та контролююча поведінка).

 

ЕКОНОМІЧНЕ НАСИЛЬСТВО В СІМ'Ї

Економiчне насильство в сiм’ї — умисне позбавлення одним членом сiм’ї iншого члена сiм’ї житла, їжi, одягу та iншого майна чи коштiв, на якi постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смертi, викликати порушення фiзичного чи психiчного здоров’я[9].

-               Лише 3% випадків стосовно осіб, поставлених на профілактичний облік МВС за 8 місяців 2010 року (1755 з 55727), стосуються економічного насильства в сiм’ї[10].

-               Хоча згідно із результатами опитування громадської думки2009 р.[11], 17% українців стикалися з економічним насильством (примушення звітувати за кожну копійку, присвоєння обманним шляхом чи знищення майна).

 

СЕКСУАЛЬНЕ НАСИЛЬСТВО В СІМ'Ї

Сексуальне насильство в сiм’ї — протиправне посягання одного члена сiм’ї на статеву недоторканiсть iншого члена сiм’ї, а також дiї сексуального характеру по вiдношенню до неповнолiтнього члена сiм’ї[12].

-               Згідно з даними звіту «Права людини 2009-2010» не зафіксовано жодного випадку стосовно осіб, які поставлені на профілактичний облік МВС за 8 місяців 2010 року за сексуальне насильство в сiм’ї[13]. Одиничні статистичні випадки, зафіксовані МВС у минулі роки, не означають, що дане явище мало поширене в Україні. Правоохоронним органам значно складніше виявити сексуальне насильство в сiм’ї, оскільки ця тема вважається приватною та є доволі замовчуваною.

-               Згідно із результатами опитування громадської думки2009 р.[14], 1%українців (близько 460 000 тис.!) стикалися із сексуальнимнасильством (насильне примушення до статевого акту). 

-               Опитування громадської думки свідчать, що сексуальне насильство найчастіше коїли чоловіки по відношенню до своїх дружин.

 

Дані взято із звіту «Права людини в Україні - 2009-2010», розділу XX. Проблеми насильства в сім’ї // http://www.khpg.org/index.php?id=1298361851


Корисні посилання
Календар
«  Серпень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Свята та події
Календарні свята та події. Спілкуємося українською
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Наше опитування
Яку чарівну силу ви хотіли б мати?
Всього відповідей: 107
Форма входу